Заснування міста

Місто походить з XII ст., але людські поселення тут були давно: в 1936 році тут було розкопано курган зі знахідками, що відносяться до ІІ тисячоліття до н.е.Наступні знахідки археологів ідносяться же до слов'янських часів: ХІІ століття. Хоча перша письмова згадка відноситься взагалі аж до 1471 року.Відомо ім'я одного з перших власників Комарна. Ним був боярин Митко Друцький. Пізніше власниками Комарнівського ключа (куди в різні часи входило від 8 до 28 сіл в околиці) були Станіслав та Оттон з Ходча, з 1578 року — Ян Милецький, а з 1590-го — Ян Остророг. Цей список також містить імена магнатів Вишневецьких, Огинських та Лянцкоронських.

Середньовіччя

Король Польщі Казимир IV Ягеллончик дарує Комарному магдебурзьке право в 1473 році. Місто негайно привілеєм скористалося і почало розбудовуватись. Саме в тому році було закладено розкішний костел і замок. Щотижня місто чекало гостей на базарі, а раз на рік влаштовувало ярмарок. Через століття після отримання магдебургії населення Комарна становило всього 435 чоловік. Через Комарно саме проходили важливі торгові шляхи на Львів та зі Львова.

Проте нечисельне місцеве населення було по-справжньому міським: майже чверть від загальної кількості людей була ремісниками. А в XVII столітті промисли взагалі почали бурхливо розвиватися: тут з'явились млини та бровані, пасіки та хмелярні, а в великих ставках вирощували рибу.

Коли в 1524 році турецьке військо, не зумівши підкорити Львів, пішло Чорним шляхом на Комарно, захисники міста зуміли відбити напад чужинців. Менше пощастило поселення в 1621 році, коли міські передмістя спалили татари. Місто, укріплене валами, відчувало ненадійність земляних укріплень в часи розвитку артилерії - і невдовзі на валах з'явилися різнокаліберні гармати.

У 1592 році створено місцеве православне братство, а при ньому школа і лікарня. За його взірцем подібне братство створюється і в передмісті Комарно, при церкві св. Трійці.

Новий час

Комарно було одним з чотирьох міст, що не впали перед натиском козацьких військ в середині XVII століття. А коли в 1672 році половина Західної України потрапила у турецьку неволю, біля Комарного польська армія розгромила 10-тисячне військо Нуреддин-султана. Жителі міста вирили рів поперек дамби, закидавши його дровами. Коли зайди спробували перебратися через дамбу, комарнівці очистили рів - і вода, не відчуваючи більше перешкод на своєму шляху, залила всю долину. Ворог відступив до Рудок та Вишні, де його і перемогли королівські загони.

13 вересня 1768 року на місцевому Ринку були повішені учасники Коліївщини Максим (з Плещаківки), Сава (з Солопівки), Федір Коваленко (з Журавки), Іван Андрушків (з Бузикевич).

Новітній час

В австрійські часи в Комарному розвивається виробництво полотна, працює суконна фабрика, чиї вироби експортуються навіть до Відня. Ще один вид експорту з Комарно - фрукти. У 1875 році прибуток лише від торгівлі фруктами склав 12 000 злотих. Працювало 10 маслобоєн.

В 1908 році зведено цегельний завод (3 млн. штук цегли в рік). Діяли дві п'ятикласні школи (чоловіча та жіноча), а також бурса. На початок ХІХ ст. тут проживало 2350 чол. Населення всього Комарницького ключа в 1820 році складало 14818 чол. Комарно згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 170. За переписом 2001 року населення Комарно складало 3994 чол.

Комарнівська середня школа підготувала багатьох медалістів навчання.

Спорт

Герб міста

Матеріали з  http://uk.wikipedia.org/wiki/Комарно